Важливою умовою успішного виконання домашніх завдань

Важливою умовою успішного виконання домашніх завдань є ви­значений сталий час для цієї роботи: дитина швидше входить у роботу, легше засвоює навчальний матеріал. Тому доцільно починати викону­вати їх в один і той самий час. Виникає питання: коли?
Фізіологи стверджують, що в другій половині дня, приблизно з 16.00, знову під­вищується працездатність дитини. Тому учні, котрі навчаються в пер­шу зміну, можуть починати виконання домашніх завдань саме в цей час, але за умови, що між уроками в школі і навчальною роботою вдо­ма була не менш як 2,5-3-годинна перерва, тобто діти достатньо відпо­чили.

Відомий педагог В. Сухомлинський з цього приводу писав, що зо­всім недопустимо, щоб зразу після шкільних уроків учень на кілька го­дин сідав за книжки й зошити. Це непосильна праця, яка, зрештою, підриває фізичні й розумові сили, породжує байдужість до знань.

Перед початком роботи важливо провітрити приміщення, в якому працюватиме школяр. Ми вже говорили про те,, що учень повинен ма­ти постійне, добре освітлене робоче місце, найкраще окремий столик і поличку для книжок.

Обладнуючи куточок для занять, варто потурбуватися, щоб він був зручним. Для цього, насамперед, слід підібрати меблі, які відповідали б росту дитини. Світло на стіл повинно падати зліва.

До початку роботи учень має відібрати всі необхідні навчальні прилади, книжки та зошити, правильно розташувати їх на столі; за­брати іграшки, вироби з пластиліну, вимкнути радіо і телевізор.

Привчіть дитину вчасно, без нагадувань сідати до роботи, щоб зробити все правильно, швидко, не затягувати час, який відводиться на виконання домашніх завдань. Навчіть її користуватися будильником. Покажіть, як за годинником робити перерви у підготовці до занять і знову сідати за роботу. Так поступово дитина звикне виконувати до­машні завдання за певний час.

Виникає питання: з якого предмету слід починати підготовку? Від­повісти на нього нелегко насамперед тому, що немає і не може бути єдиного порядку приготування уроків, раціонального для всіх учнів. Одні педагоги рекомендують починати з важких предметів, коли ще свіжі сили; інші — з легких: коли починати з важких, на які йде багато часу й енергії, то на інші не вистачить часу; ще інші рекомендують чергувати важкі предмети з легшими — це рівномірно розподілить сили учня протягом усього часу виконання завдання. Щоб рекомендувати певний спосіб чергування при вивченні предметів, важливо не тільки знати навчальний матеріал і роботу над ним учня, але й вивчити його індивідуальні особливості.

У початкових класах, як правило, рекомендуємо дітям починати підготовку до занять з письмових завдань, а потім переходити до ус­них. Справа в тому, що діти цього віку не звикли до значних навчаль­них навантажень і порівняно швидко втомлюються. Тому і починати треба з найважчих завдань, а для них, як правило, такими є письмові уроки.

В практиці трапляється випадки, коли учень, звикнувши робити спочатку письмові уроки, а потім усні, чинить так: спочатку виконує письмові вправи, а потім — усні завдання і вчить це правило, на яке виконував вправу. Цього робити не слід. Спочатку треба вивчити пра­вило, а потім виконувати вправу.                                                          

При підготовці до уроку читання особливу увагу слід звернути на переказ вивченого, адже такий вид роботи сприяє збагаченню словни­кового запасу молодших школярів, розвиває зв'язне мовлення. Нерідко дітям здається, що вони добре розібралися в матеріалі на уроці, вдома після першого читання ніби все зрозуміло, все відомо, а розказати учень не може. Доцільно в такому випадку спрямувати його на виділення трьох головних думок: що було на початку оповідання, що потім, чим закінчується. Важливо привчати дитину давати відповіді  на запитання, подані в кінці тексту. Поцікавтеся, як оцінює учень вчинки дійових осіб. У зв'язку з цим доречними будуть такі запитання: «Чому ти так думаєш?», «Як би ти вчинив у даному випадку?», «Що вразило тебе у поведінці хлопчика?» та ін.

Великі можливості засвоєння раціональних прийомів роботи від­криваються перед учнями лід час розв'язування задач. Розв'язати зада­чу — означає відповісти на поставлене в ній запитання. Саме так ро­зуміють цю вимогу діти. Тому, нерідко, як тільки вчитель прочитає за­дачу, вони відразу дають відповідь на її запитання. Учні часто не усвідомлюють, що розв'язати задачу — означає розповісти, які дії треба виконати над даними в ній числами, щоб у результаті одержати шукане число, а записати розв'язання задачі — показати за допомогою цифр і знаків, що треба зробити, щоб знайти це число і відповісти на запитання задачі. Щоб привчити дітей працювати в певній послідов­ності, радимо скористатися такою пам'яткою:

Як розв’язувати задачу.

1.        Уважно прочитай задачу.

2.                              Подумай, що означає кожне число, який зв'язок між ними.

3.                              Повтори запитання подумки. Чи можна задачу розв'язати однією дією?

4.                              Коли зв'язок між числами не вдалося встановити, запиши задачу коротко.

5.Склади план розв'язання.

6.                 Склади і розв'язки рівняння або розв'яжи задачу окремими діями.

7                   Дай повну відповідь на запитання.

8          Відповідь перевір найзручнішим способом.

Відомий педагог К. Ушинський твердив, що в дитини, яка трива­лий час зайнята приготуванням уроків, послаблюється пам'ять, увага, знижується працездатність, що в кінцевому рахунку негативно впливає на якість виконання домашніх завдань і успішність у цілому. Щоб молодші школярі менше стомлювалися, безперервна тривалість розумової праці має становити 30-35 хв., після чого обов'язкова 10-хвилинна перерва, а за науково обґрунтованими нормами максимально допус­тима тривалість виконання домашніх завдань становить для учнів 2 класу —1-1,5 год., 3-4—1,5-2год.

Якість самостійної роботи значною мірою залежить від уміння перевірити виконане. Тому радимо батькам дотримуватися такого під­ходу: не перевіряти домашнє завдання до тих пір, поки учень сам не зробить цього. Крім того, пам'ятайте, що функція батьків у даному процесі — контролююча. Тому нічого не слід робити за дитину: розв'я­зувати приклади, писати твір, малювати. Основна мета допомоги по­лягає в тому, щоб, образно кажучи, навчити дитину ходити, тобто навчити вчитися. Слід організувати учня, допомогти спланувати робо­ту. Подбайте, щоб школяр вчасно сів за уроки, прийняв зручну позу. Важливо систематично стежити за записами домашніх завдань у що­деннику. Після цього можна перевірити сам факт виконання завдання і його правильність.

Більшість із вас не має можливості бути присутніми тоді, коли учень готує уроки. Тому перш ніж перевірити, чи правильно виконана робота, запитайте, з чого дитина розпочинала її, що було зроблено потім, як можна перевірити. Повторюючи ці прості запитання щоден­но, можна привчити школяра до організованості, виробити звичку планувати роботу і перевіряти зроблене.

Дорослим не слід поспішати показувати, в якому місці допущена помилка. Доречно запропонувати дитині самостійно знайти її: «Ти до­пустив п'ять помилок. Знайди їх і виправ», «Помилка у третьому рядку», «У роботі одна помилка. Знайшов? Молодець!» Часто батьки змушують дитину переписувати завдання, зроблене з помилками: «По сто разів переписує, а все неграмотно». Такий підхід неправильний. Він не дасть бажаного результату. І це природно, адже нагромаджується втома і виконати завдання малюку стає все важче. Дбаючи про майбутнє, не потрібно перевантажувати дитину додатко­вою роботою. Краще задовольнитися виправленням помилок та висловити сподівання,  що наступного разу вона буде уважнішою.

Ефективному виконанню домашніх завдань сприяє і емоційно сприятлива атмосфера спілкування в сім'ї. Не слід створювати «хроніч­ний дефіцит похвал» лише тому, що дитина одержує «4» замість очіку­ваної «5»; важливо помічати навіть найменший успіх: «Сьогодні ти допустив у диктанті чотири помилки, а минулого разу — шість. Моло­дець!», «Ти почав писати значно краще». Саме такий підхід породжує почуття впевненості у своїх силах, почуття власної гідності.

І ось домашні завдання виконано. Скажіть дитині, як оцінюєте її роботу сьогодні, похваліть за старання, підтримайте. Залишається ли­ше правильно скласти все в ранець. Але це теж для дитини ціла наука, адже, по-перше, у ньому не має бути нічого зайвого, по-друге, жодна річ, необхідна для завтрашніх занять, не повинна залишитися вдома. А тому спочатку все, що потрібно взяти в школу, дитина складає на столі, перевіряє за розкладом занять, а потім уже складає у шкільний ранець. Така робота сприяє вихованню в учнів акуратності, зібраності.

І останнє. У сім'ях, де ставляться до дитячої праці з повагою, доро­слі не дозволяють собі відволікати дитину якимись другорядними за­питаннями, зауваженнями (навіть справедливими), терміновим про­ханням, тобто відривати її від роботи хоч би на хвилину. Навпаки, у таких сім'ях підбадьорюють і підтримують дитину, привчають її пра­цювати зосереджено. Допоможіть своєму школяреві вчитися успішно.